Майстрам виробничого навчання

Методичні рекомендації з проведення вступного інструктажу

У підготовці до уроку майстер виробничого навчання має у всіх деталях передбачити
зміст і методику проведення вступного інструктажу. Мають бути висвітленими наступні питання:
1) зміст інструктажу (якщо в програмі теми чи завдання нема відповіді на це це питання);
2) питання, на які майстер виробничого навчання повинний обов’язково зробити наголос;
3) кількість часу на проведення інструктажу;
4) послідовність пояснення та особистого показу (демонстрації);
5) методи проведення всього інструктажу;
6) методика особистого показу (демонстрації);
7) обладнання робочого місця майстра виробничого навчання;
8) схеми, рисунки та креслення, які слід виконувати майструвиробничого навчання по
ходу інструктажу;
9) методи пробудження в учнів зацікавленості до даної теми (завдання);
10) методи, за допомогою яких майстер виробничого навчання виховує в учнях почуття
відповідальності в процесі виконання завдання;
11) методика висвітлення питань техніки безпеки;
12) методика висвітлення питань культури праці під час роботи над виконанням завдання;
13) документація, з якою буде стикатися учень у процесі виконання завдання, методика
ознайомлення з нею;
14) методика перевірки засвоєння й закріплення учнями викладеного майстром
виробничого навчання матеріалу.
При підготовці до уроку в\н, а саме, змісту вступного інструктажу майстер має
враховувати знання, які необхідні учням для виконання завдання й ті, що вони отримали раніше.
Не варто наполягати на повторенні того, що вже відомо учням з теоретичних занять, які були
перед практичними. Було б правильно, якби майстер нагадав у вступному інструктажі ті питання,
які на попередніх заняттях були учнями недостатньо засвоєні або специфічними чи складними.
У зміст вступного інструктажу слід вносити й особистий показ майстрами виробничого
навчання методів чи прийомів виконання окремих частин завдання. На занятті, що триває довго,
не доцільно на початку показувати чи демонструвати все, з чим будуть стикатися учні, бо щось
вони можуть забути.
Майстер може використати методику особистого показу (демонстрації), наприклад,
виконання всієї операції чи її частини в робочому чи уповільненому темпі, вказати ті частини, які
необхідно повторювати тощо.
У процесі показу (демонстрації) велике значення має вміле пояснення. Тому під час
підготовки до уроку майстер має гарно продумати зміст пояснення, який би не відволікав учнів
від головного – спостерігання за його діями, а допомагав би зрозуміти їх, притягував увагу учнів
до того, що є головним у даний момент.
Якщо матеріал теми має якусь аналогію з матеріалом, вже засвоєним учнями на
попередньому занятті з даного предмета чи спорідненого, слід використати метод бесіди. Треба
скласти детальний та обгрунтований план бесіди, приблизний зміст узагальнень відповідей учнів.
Якість інструктажу залежить від чіткої послідовності висвітлення питань теми. Під час
інструктажу майстер виробничого навчання часто користується класною дошкою. Рисунки, схеми,
креслення, які будуть на ній виконуватися, повинні бути попередньо ретельно продумані.
Майстер повинен проаналізувати матеріал вступного інструктажу й виділити питання:
1) основні, що принципово визначають матеріал теми, складні для розуміння, нові для
учнів;
2) другорядні, що пояснюють основні питання, вже знайомі учням з попередніх занять
тощо.
До даних питань потрібно використати різноманітні методи виділення:
- підкреслювання голосом;
- попередження учнів про важливість поданих питань;
- наведення прикладів;
- закріплення й перевірка розуміння учнями матеріалу тощо.

Одним з найважливіших питань практичного заняття є навчити учнів техніці безпечних
прийомів роботи, дотримання правил техніки безпеки. Тому під час уроку необхідно не просто
перелічити правила техніки безпеки, яких мають дотримуватися учні під час виконання даної
роботи, а й переконати у необхідності їх неухильного дотримання:
- переконати учнів у тому, що саме такий, а не інший спосіб є безпечним;
- пояснення цих питань зробити яскравим, щоб запам’яталися;
- особисто здійснити показ безпечних методів роботи.
Одним з найефективніших методів засвоєння знань є закріплення. Тому педагог
обов’язково має провести закріплення правил безпеки праці.
Майстру виробничого навчання важливо навчити учнів дотримуватися вимог культури
праці. У розмові на цю тему мова має йти про організацію робочого місця, застосування
потрібного інструменту, пристроїв та обладнання, про безпечні прийоми праці. Найбільш часто
зустрічається таке порушення, як застосування для виконання окремих операцій або прийомів не
того обладнання, що передбачено технологічним процесом.
Вирішальною умовою забезпечення успіху навчання є інтерес учня до кожного заняття.
Буде зацікавленість – буде й посидючість, прагнення краще засвоїти й зрозуміти роботу. Тому
обов’язковою є мотиваційна частина уроку:
1) висвітлення значення даної теми (завдання) для майбутньої практичної діяльності
учнів;
2) розмова про важливість даного матеріалу для розуміння й засвоєння наступного;
3) показати зв’язок з роботою новаторів виробництва тощо.
Дуже важливо виховати в учнів почуття відповідальності. Цьому питанню також треба
було відвести гідне місце на уроці. Вступний інструктаж повинен містити характеристику роботи,
щоб учні почали виконання з усією серйозністю та відповідальністю, з усвідомленням того, що
тільки напружена робота упродовж усього заняття допоможе правильно її виконати. Але слід мати
на увазі й те, що складність має бути посильною для учнів, інакше в них можуть опуститися руки.
Також важливо навчити учнів користуватися технічною документацією. На практичних
заняттях для цього надається значно більше можливостей, ніж на теоретичних. Учні повинні знати
як користуватися інструкційними картками, схемами, таблицями, тощо. Гарним досвідом
зарекомендувало себе залучення учнів до самостійного створення інструкційних карт.
Ефективність вступного інструктажу в значній мірі залежить від того, як організовані
перевірка розуміння учнями викладеного матеріалу й закріплення його. Тому конспект уроку
повинен включати питання, за якими можна перевірити розуміння учнями матеріалу. Не менш
важливе значення має і метод перевірки. Запитання не треба ставити прямолінійно, бо в такому
випадку учні повторюють те, що почули від майстра виробничого навчання, майже механічно, а
треба, щоб вони розуміли викладений матеріал. Запитання для перевірки знань учнів, мають бути
чітко сформульовані. У процесі перевірки й закріплення знань велику увагу треба приділити не
тільки відповідям учнів на поставлені запитання, а й перевірці їхніх практичних вмінь. Тому треба
вказати ті прийоми та вміння, які учні повинні продемонструвати в ході закріплення та перевірки.
Більша частина практичного заняття має бути використана для самостійної роботи учнів
над виконанням завдання, тому вступному інструктажу треба відводити мінімум часу.
Якість вступного інструктажу значною мірою визначається станом робочого місця
майстра виробничого навчання. Тому в процесі підготовки до уроку педагог має детально
продумати та підготувати обладнання, а саме, наприклад: верстак, стіл, демонстраційний верстак
тощо, тобто перерахувати все обладнання, всі види наочних засобів (натуральні, штучні, об’ємні,
пласкі тощо).
Для самостійної роботи учнів на практичному занятті велике значення має теоретична
підготовка. Педагог повинен привчити учнів до того, щоб, готуючись до практичного заняття,
вони відновили в пам’яті необхідні для цього знання, отримані на теоретичних заняттях. Цього
можна досягти тільки в результаті систематичної перевірки знань учнів перед початком
практичних занять.

Наведемо типові вимоги до проведення вступного інструктажу.
Типові вимоги до проведення вступного інструктажу
Послідовність Особливості вступного інструктажу

1. Повідомлення теми і мети уроку.
2. Пояснення характеру та призначення
наступної роботи, порядку виконання
вправ або самостійних робіт.
3. Актуалізація опорних знань. Перевірка
знань учнів з теоретичного матеріалу.
4. Вивчення креслень, технічних вимог,
демонстрація зразків – еталонів
навчально-виробничих робіт.
5. Ознайомлення учнів з матеріалами.
6. Вивчення документів письмового
інструктажу (інструкційні карти, карти
технічного процесу, виробничих
інструкцій, тощо.
7. Аналіз можливих помилок учнів, методів
попередження та усунення.
8. Пояснення та показ способів раціональної
організації робочого місця при виконанні
виробничого завдання.
9. Пояснення та показ найбільш
раціональних прийомів і послідовність
виконання завдань, методів
самоконтролю в процесі роботи. якості
виконання робіт.
10. Пояснення правил охорони праці,
техніки безпеки та електробезпеки.
11. Перевірка засвоєння матеріалу вступного
інструктажу.
12. Пробне виконання учнями прийомів та
методів виконання робіт.
13. Пояснення характеру та призначення
наступної роботи, порядку виконання
вправ або самостійних робіт.
14. Видача завдань учням і розподіл їх
розставлення учнів по робочих місцях.

1. При вивченні операцій:
 пояснення й показ майстром
виробничого навчання робочих
способів і прийомів виконання
операцій в уповільненому темпі з
коментарем, а потім у робочому темпі;
 розробка та застосування документації
письмового інструктажу. Застосування
методики поєднання інструктажу та
вправ, тобто розчленування його ,
особливо в тому випадку, коли
вивчаються на уроці декілька різних
прийомів. Вірність і міцність
первинного засвоєння прийомів та
способів, що демонструє майстер
виробничого навчання.
2. При виконанні комплексних робіт:
 вивчення креслень, схем, технічних
вимог і послідовності виконання робіт
(основа ввідного інструктажу);
 показ нових незнайомих, важких для
опанування учнями прийомів, методів
складних за технологією виробничих
робіт;
 розвиток в учнів навичок
самостійного планування
технологічного процесу й виконання
навчальних робіт.
3. Під час навчання учнів в умовах
виробництва:
 розкриття особливостей організації й
технологічних видів робіт, які
характерні для професії у виробничих
умовах;
 залучення до проведення інструктажів
робітників-наставників, бригадирів
учнівських бригад;
 показ прогресивних, інноваційних,
високопродуктивних прийомів праці;
 використання технічної та
технологічної документації



Вміст папки майстра виробничого навчання
1. Титулка
2. Навчальна програма з виробничого навчання
3. Перелік навчально-виробничих робіт на півріччя
4. План виробничого навчання в навчальних майстернях на місяць (вересень)
5. Плани уроків (вересень)
6. План виробничого навчання в навчальних майстернях на місяць (жовтень)
7. Плани уроків (жовтень)
8. План виробничого навчання в навчальних майстернях на місяць (листопад)
9. Плани уроків (листопад)
10. План виробничого навчання в навчальних майстернях на місяць (грудень)
11. Плани уроків (грудень)
12. Перелік навчально-виробничих робіт на друге півріччя
13. План виробничого навчання в навчальних майстернях на місяць (січень)
14. Плани уроків (січень)
15. План виробничого навчання в навчальних майстернях на місяць (лютий)
16. Плани уроків (лютий)
17. План виробничого навчання в навчальних майстернях на місяць (березень)
18. Плани уроків (березень)
19. План виробничого навчання в навчальних майстернях на місяць (квітень)
20. Плани уроків (квітень)
21. План виробничого навчання в навчальних майстернях на місяць (травень)
22. Плани уроків (травень)
 Основні навчально-методичні документи майстра виробничого навчання з планування навчально-виробничого процесу

1. Кваліфікаційна характеристика випускника (освітньо-кваліфікаційна характеристика) – відображає основу галузевого компоненту сутності професій та конкретизована з урахуванням зауважень і пропозицій фахівців підприємства-замовника у відповідності із специфікою конкретного виробництва. Кваліфікаційна характеристика відповідає вимогам довідника кваліфікаційних характеристик професій випуск № ... розділ ... “Професії... “.

2. Навчальна програма з виробничого навчання – це документ, що визначає зміст тем професійних знань, умінь, навичок, способи і методи їх формування, вимоги до знань і умінь з кожної теми. Вимоги до знань і умінь повинні бути сформульовані таким чином, щоб після закінчення вивчення теми можна було перевірити ступінь засвоєння учнями знань та набутих умінь, навичок за 12-бальною системою. Робоча навчальна програма розробляється на основі типової з урахуванням змін у відповідній галузі виробництва та сфери послуг.

Примітка: Робоча навчальна програма з професійно-практичної підготовки включає: пояснювальну записку, тематичний план та зміст програми. Цей документ розглядається відповідною методичною комісією, узгоджується із замовником робітничих кадрів і затверджується директором навчального закладу.

3. Пояснювальна записка з професійно-практичної підготовки містить:

- цілі і завдання виробничого навчання та виробничої практики;

- розподіл бюджетного часу;

- бази виробничого навчання та виробничої практики;

- організацію виробничого навчання та виробничої практики;

- контроль знань, умінь, навичок;

- у змісті програми повинно бути вказано, що повинен вміти і знати учень після вивчення теми.

4. Навчальна програма з виробничої практики – це документ, що визначає способи та методи практичного закріплення знань та умінь, навичок,одержаних в процесі теоретичного та виробничого навчання з професії.

5. Перелік навчально-виробничих робіт з професії визначає роботи, які виконують учні з метою оволодіння професійними знаннями, вміннями та навичками, що передбачено програмою виробничого навчання. Перелік навчально-виробничих робіт з професії складається на семестр майстром виробничого навчання під керівництвом старшого майстра. Переліки обговорюються методичними комісіями та затверджуються заступником директора з НВР. Для всіх навчально-виробничих робіт, що внесені в перелік, повинна бути розроблена технічна документація, креслення та технічні умови відповідно до діючих державних стандартів, інструкційні, технологічні, інструктивно-технологічні картки. При проведенні уроків виробничого навчання безпосередньо на виробництві, у переліку робіт зазначається загальна характеристика робочих місць, або найменування робіт, які учні повинні виконувати з кожної теми чи розділу програми.

6. План виробничого навчання групи (місячний) – визначає конкретний зміст навчально-виробничих завдань для групи учнів, послідовність та організацію їх виконання. План виробничого навчання складається на місяць на основі робочого навчального плану, робочої програми виробничого навчання і переліку навчально-виробничих робіт для даної групи (при навчанні в майстернях і для періоду навчання на виробництві чи в сфері послуг). За відсутності умов для фронтального навчання учнів окремим видам робіт, окрім плану, складаються графіки переміщення учнів на робочих місцях. У графіку переміщення вказуються прізвища учнів, теми програми, назви робочих місць, дільниць чи найменування роботи на кожному робочому місці.

7. План уроку виробничого навчання складається майстром виробничого навчання відповідно до навчальної програми на кожний день занять з виробничого навчання в майстернях училища або на виробництві. План уроку є робочим документом майстра виробничого навчання. Під час виробничої практики учнів майстер виробничого навчання розробляє план роботи на день.

У дні, коли закріплена група проходить теоретичні заняття, майстри виробничого навчання працюють за індивідуальними планами роботи на день, які погоджуються зі старшим майстром.

8. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів (типові, робочі) відображають єдині вимоги до оцінювання навчальних досягнень учнів, виступають конкретними нормами, що регулюють виставлення балів з різних навчальних предметів та виробничого навчання (“Типові критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з професійної підготовки у системі професійно-технічної освіти” наказ № 459 від 14.06.01. Міністерства освіти і науки). Робочі критерії оцінювання розробляються на основі “Типових” з кожного розділу професійно-практичної підготовки, навчальної теми та кожної навчально-виробничої роботи.

9.  Паспорт комплексно-методичного забезпечення професії (професійно-практичної підготовки) документ, що забезпечує оптимальну систему навчально-методичної документації та формування необхідного набору засобів навчання і контролю. В роботі майстра в/н він є обов’язковим.